Дослідження: стрункі люди схильні вважати “менш розвиненими” людей із зайвою вагою

Нове дослідження показує, що стрункі люди схильні вважати людей із зайвою вагою “менш розвиненими” та “менш людяними”. Фахівці з охорони здоров’я вважають, що частково дискримінація людей із зайвою вагою пояснюється безрадісними результатами їхньої боротьби проти епідемії ожиріння, пише Вона.

Не зважаючи на те, що кожен третій американець та кожен четвертий британець зараз страждають на ожиріння (як ми знаємо, ця проблема є частково генетичною), цих людей все ще широко звинувачують у їхньому стані.

За словами авторів дослідження з Ліверпульського університету, ця стигматизація стоїть на шляху всіх зусиль з боротьби з ожирінням.

Безперечно, ожиріння – це епідемія. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, рівень ожиріння в світі втричі збільшився з 1975 року. І стало зрозуміло, що ожиріння не тільки несе ризики, але й спричинює рак, захворювання серця та діабет другого типу.

Для тих, то має зайву вагу або страждає на ожиріння, конфлікти і осуд лише посилюють нездорові звички, такі як переїдання, а зовсім не заохочують дотримуватись здорового харчування і займатись спортом. Але стигматизація досі залишається однією з найбільших перешкод на шляху до зменшення ваги і покращення стану здоров’я.

Автори дослідження перевірили, як звичайні люди ставляться до своїх колег із надмірною вагою та чи будуть вони підтримувати шкідливу для людей із зайвою вагою та ожирінням політику.

У першому дослідженні учасникам пропонували взяти участь у благодійності. В одних випадках, учасники могли зробити пожертвування на користь організації, яка приносить користь людям загалом, або тієї, що бореться з жорстоким поводженням з тваринами. У інших, вони обирали між тією ж організацією з захисту тварин та тією, яка допомагає людям з ожирінням. У першому випадку пожертву віддавали людям приблизно 40% респондентів, 60% вирішили допомогти тваринам. Коли ж метою був збір допомоги саме для людей з ожирінням, підтримка людей різко впала. Для них пожертвували лише 16% опитаних.

У другому дослідженні провели опитування серед 1500 людей у ​​США, Великобританії та Індії і попросили учасників оцінити, як еволюціонували різні групи за шкалою від 1 до 100. Респонденти також дали свою вагу та зріст (для обчислення ІМТ).

Рівень “розвиненості” вимірювали за допомогою досить грубої схеми з п’ятьма силуетами, починаючи від шимпанзе і закінчуючи сучасною людиною.  Індійці найнижче оцінили рівень розвиненості своїх земляків із зайвою вагою, але й американці з англійцями оцінили розвиток людей з ожирінням нижче, ніж людей з нормальним ІМТ. При цьому, що менший був ІМТ респондента, то менш розвиненими він був схильний вважати людей з ожирінням.

“Це доказ того, що люди, які страждають ожирінням, безсоромно дегуманізуються”, – сказав співавтор дослідження доктор Ерік Робінсон, поведінковий психолог з університету Ліверпуля.

Попередні дослідження показали тенденцію використання зображень тварин для опису людей із зайвою вагою та їх поведінки. Це більш тонка дегуманізація.

“Ожиріння – це складна проблема, яка спричинена бідністю, і яка має генетичні, психологічні та екологічні компоненти”,- сказав доктор Робінсон.

Будь-яка дегуманізація людей є морально неправильною, а у випадку з ожирінням стигматизація є перешкодою на шляху до здорового способу життя.