Поетичні збірки, з якими ти поринеш у спогади

Кращі збірки віршів слугують і відрадою під час несприятливих життєвих обставин, і втіхою на відпочинку, вони завжди є чудовим подарунком і неперевершеним романтичним зізнанням у коханні. Поезія – це завжди трішки магія, коли в 3-4 римовані строфи іноді вміщається весь всесвіт або чиясь доля.

Красиві вірші про життя аж бринять, вони насичені глибоким змістом та символікою. Саме такою є збірка Олега Лишеги «Розлоге дерево». Її поезія вражає своєю самобутністю, паралелями та особливим стилем, ні на кого не схожим у вітчизняній літературі. Характерно, що в даній книзі розміщені маловідомі вірші Лишеги, низка яких узагалі публікується вперше. Це, безумовно, лише підніме зацікавлення серед шанувальників творчості поета. Дуже часто вірші торкаються «вічних тем», які той чи інший автор переосмислює з новими інтонаціями. Саме такою є збірка Богдана-Ігоря Антонича «Книга Лева. Ротації». Міфологічне підґрунтя в її творах перемежовується з реалістичним стилем, а урбаністична тематика додає темпоральних зв’язків. Не можна не згадати і книгу «Три збірки» Євгена Плужника, котра містить повне зібрання його віршів. Вони, дечим нагадуючи витесані з граніту скульптури, обов’язково зачарують читача. Нерідко поети звертаються до тематики давнини, шукаючи в історії загублені сюжети. Збірка Ліни Костенко «Скіфська одіссея. Поема-балада» змальовує перед нами античну історію Північного Причорномор’я. Подорож головного героя-грека до загадкової Скіфії написана з гумором і, водночас, з глибоким знанням історичного підґрунтя та філософськими роздумами щодо сьогодення. Античність дуже часто є темою для літературних творів. Втім, ми завжди повертаємося й до спадку безпосередніх авторів того часу. Зокрема варто згадати збірку давньогрецького поета Теокріта « Ідилії. Епіграми». В ній оспівана краса людського життя й розпочато той напрям, котрий, власне, і увійде в історію як «ідилія». Можна провести паралелі із середньовічними пасторалями в їх легкій замріяній формі. Така поезія дає відпочинок душі й наповнює її позитивними емоціями. Щось подібне можна знайти у гумористичних віршах. Відомо, що сміх продовжує життя, а поезія, наповнена сміхом, розганяє найтемніші хмари. Саме такою є збірка гуморесок «Вибрані твори» Павла Глазового. Вірші цього класика української літератури наповнені веселістю й легкістю, нерідко основою для їх сюжетів ставали випадки з побутового життя. Втім, поезія не завжди буває безхмарною. Нерідко вона змушує наші душі ятритися від переживань. Золотим фондом української літератури в даному випадку є творчість Тараса Шевченка. Книга «Кобзар. Повна нецензурована збірка» вміщує всі вірші, котрі свого часу безжально вилучалися цензурою. Вона змушує задуматися над життям та долею всієї України. Серйозність та певна похмурість шевченківського вірша перегукується зі збіркою Пауля Целана «Притулок часу». Останній притаманний дещо депресивний присмак та глибокі мотиви есхатології в передчутті незбагненного.

Меланхолійні вірші завжди дещо журливі, але дуже красиві та мелодійні. Саме така поезія міститься в збірці Лесі Українки «Думи і мрії». Вона – квінтесенція душі жінки, що прожила коротке й не надто щасливе життя.

Сентиментальні вірші ніколи не пройдуть повз читача. Вони щемкі та зворушливі – особливо, якщо це поезія про Батьківщину. Такі вірші містяться у книзі Володимира Сосюри «Любіть Україну: Поезії». Їх глибина та сила настільки потужні, що за деякі з них поета навіть звинувачували в «буржуазному націоналізмі». Ці та інші книги-збірки віршів обов’язково сподобаються читачам.