Мох і лишайники на деревах: чи потрібно їх видаляти зі стовбурів і гілок

У дачника багато ворогів, які атакують урожай з усіх боків, – тільки встигай «відстрілюватися». У цій боротьбі буває непросто відразу визначити, хто свій, хто чужий, а хто просто мирний, нейтрально налаштований обиватель. З противників до найбільш неоднозначної категорії можна віднести мохи та лишайники на деревах. Багатьом до кінця не зрозуміло: чи потрібно від них позбуватися?

Багато садівників вважають ці організми своїми ворогами і, не шкодуючи сил, ведуть з ними війну. Але давайте ближче познайомимося з передбачуваними ворогами, щоб остаточно розібратися в питанні, чи шкодять мохи та лишайники плодовим деревам.

Знати «ворога» в обличчя: хто ж вони – мохи та лишайники

Почати слід з того, що мохи та лишайники – це зовсім різні організми. Хоча для багатьох відмінності і не очевидні, адже у них дійсно є спільні риси:

• це не паразити, вони не живуть за рахунок дерева, не харчуються його соками;
• у них немає коренів, якими вони могли б руйнувати кору і проникати в організм рослини;
• існує безліч різновидів і тих і інших, і іноді зовні для некомпетентного садівника вони можуть бути схожі.

Мохи

Мохи, або, як правильніше, мохоподібні ( Bryophyta ), – це сукупність вищих рослин, що включає в себе більш 20000 видів. За сучасною класифікацією (правда, поки неофіційною) в цей відділ входять, власне, мохи справжні, або листостеблові (Bryopsida), мохи печіночники (Marchantiopsida) і мохи антоцеротовидні (Anthocerotopsida).

Незважаючи на приналежність до вищих рослин, ці зелені організми мають просту будову – у них відсутні провідна система, коріння і квітки, розмножуються вони спорами. Мохоподібні – це найдавніші рослини, вони з’явилися на Землі близько 350 мільйонів років тому.

Всі мохи – жителі вологих місць: через відсутність коренів і судинної системи вони вбирають воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами всією поверхнею тіла. У природі мохи грають важливу роль – захищають грунт від ерозії і регулюють водний баланс, створюючи особливий різновид біоценозу. Сфагнові мохи, відмираючи, практично не гниють і утворюють поклади торфу. Мохи – піонери: завдяки невимогливості до умов (головне – щоб було волого), саме вони першими з’являються на зруйнованих ділянках – на згарищах, піщаних дюнах, створюючи шар грунту для інших рослин.

Людина здавна і дотепер, незважаючи на появу сучасних технологічних матеріалів, застосовує різні види мохів в якості утеплювача або перев’язувального матеріалу. У північних країнах деякі певні мохи в голодний час сушили, мололи і додавали до борошна під час випікання хліба, в Шотландії – використовували для виготовлення віскі.

Знаходить застосування мох і у садівників: сфагнум, завдяки його дивовижній гігроскопічності і бактерицидним властивостям, додають в грунтосуміші та обкладають ним овочі або квіткові цибулини для зберігання в доброму стані. А деякі з них використовують мох в ландшафтному дизайні – в якості компонента декоративних композицій або навіть як самодостатній і основний елемент.

Лишайники

Ці організми ще давніші, ніж мохи (їх вік оцінюється в 400 мільйонів років). Незважаючи на свою схожість з мохами, вони не є рослинами. Це зразок щасливої дружби між сусідами.

Те, що ми називаємо лишайником, – симбіоз зелених водоростей, ціанобактерій і грибів в різних поєднаннях. Близько 20% відомих грибів і 80 видів водоростей можуть брати участь у формуванні різних варіантів лишайників. Ціанобактерії і (або) зелені водорості в цьому союзі займаються фотосинтезом, виробляючи вуглеводи для себе і мікобіонта (грибного компонента). А гриби забезпечують співмешканців мінеральними речовинами, які отримують з вологою з пилу, і комфортним місцем для проживання, контролюючи вологість і температуру. Сам термін симбіоз був введений німецьким ботаніком Генріхом Антоном де Барі після вивчення лишайників.

Тіло лишайників (слань, або талом) утворено грибом, всередині якого, як начинка в пирозі, розташовуються водорості і ціанобактерії. Взаємовигідна співпраця двох різних видів живих організмів добре синхронізована (збільшення кількості бактерій залежить від зростання гриба, і навпаки) і може приймати найхимерніші форми. Лишайники при всьому своєму різноманітті діляться на 3 види (накипні, кущисті і листуваті) і можуть мати різне забарвлення.

Лишайники вкрай не вимогливі і задовольняються малим. Вони навіть впадають в «сплячку» при несприятливих умовах (у вчених є свідчення воскресіння слані після сорокарічної паузи). Ростуть вони вкрай повільно – не більше 10 мм на рік при найсприятливіших умовах (в тропічних країнах), а найчастіше приріст – це міліметри або частки міліметра. Але зате живуть довго: на думку вчених, деяким зразкам можуть бути сотні і навіть тисячі років. Лишайники існують там, де не витримує жоден інший живий організм: в Арктиці й Антарктиці, в пустелях, на каменях високо в горах. І навіть після двотижневого польоту у відкритому космосі продовжують жити.

Як і мохи, вони першими освоюють непридатні для життя місця, створюючи базовий шар для наступних рослин. Лишайниками харчуються багато тварин, деякі види вважаються делікатесами і серед людей. Вони застосовуються для виготовлення барвників, ліків і парфумерії: так звані шипрові запахи мають в своїй основі аромат, що виділяється з дубового моху – лишайника евернії сливової ( Evernia prunastri).

Як уживаються мохи, лишайники і дерева

З огляду на самостійність в питанні отримання харчування, його особливість (і ті, й інші не використовують для харчування целюлозу, тобто не руйнують деревину) і відсутність кореневої системи, здатної пошкодити кору, складно запідозрити мохи та лишайники в шкідливому впливу на дерева. Навіщо ж вони тоді на них забираються? І чому ж дерева, покриті лишайниками або мохом, не радують своїх власників активним цвітінням і плодоношенням? Може, все-таки мають рацію ті, хто регулярно обприскує їх мідним купоросом – і бореться іншими способами?

Уважні садівники напевно помічали, що мохи, як і лишайники, можуть жити не тільки на деревах, а й на абсолютно мертвих поверхнях – каменях, цеглі, дошках, шифері та черепиці. Та й в лісі ними найчастіше покриті пеньки і стовбури дерев, що впали.

Мохи і лишайники вибирають дерева в якості опори з різних причин. Лишайник, як говорилося вище, росте дуже повільно, тому йому складно конкурувати за життєвий простір з більш спритними представниками фауни. Зате він навчився жити там, де іншим не цікаво: на каменях, на корі старих дерев, можливо не старих, але хворих і тих, що повільно ростуть.

Мохи ростуть досить швидко, але у них немає коренів, значить, немає необхідності в грунті. Вони легко можуть вирости на стовбурі цілком живого дерева – головне, щоб було достатньо волого і не занадто багато сонця. Саме тому існує спосіб визначення сторін світу, якщо загубився в лісі: з північної сторони дерев мох росте краще, йому там більше підходять умови.

Чи варто рятувати садові дерева від мохів та лишайників

Рятувати дерева варто, але не від цих загадкових організмів. Лишайник і мох не причина поганого росту дерев (і навіть не наслідок, як, наприклад, гриби-трутовики або опеньки, які нападають на ослаблене дерево і «добивають» його).

Лишайник і мох можна вважати індикатором поганого самопочуття дерева. Ось кілька причин їх появи на рослині.

• Якщо ваші яблуні поросли мохом, значить, у вашому саду дуже волого і мало сонця: посадки загущені, не проводиться санітарна обрізка.
• Якщо з’явилися повільні лишайники, значить, дерево дуже повільно росте, і лишайник встигає закріпитися. А в причинах повільного зростання вже потрібно розбиратися окремо: чи пригнічують дерево шкідники, хвороби або ж відсутність світла і провітрювання при загущеній посадці? Можливо, воно погано росте через нестачу харчування або коріння задихається в занадто щільному грунті і при високому рівні ґрунтових вод.

Обприскуючи мідним купоросом або тим більше видаляючи лишайники і мох механічно (можна навіть зустріти рекомендації проробляти це металевою щіткою), ми ніяк не виправляємо ситуацію, а просто знищуємо «лакмусовий папірець», який показує, що з деревом не все гаразд.

Серед вчених існує думка, що лишайниково-мохове покриття на стовбурі ще й корисне: воно захищає дерева від морозобоїн, а також – від деяких бактеріальних захворювань. Про антисептичні властивості мохів та лишайників відомо давно. Точних наукових доказів цьому поки немає, хоча вчені експериментально довели, що мертва деревина, покрита лишайниками, розкладається повільніше. Можливо, в конкурентній боротьбі з бактеріями і грибами-ксилотрофами лишайник виділяє якісь речовини, що стримують ріст деструкторів деревини, намагаючись зберегти від пожирання своє місце для прикріплення.

Зате є практичні докази мирного співіснування мохів, лишайників і дерев. Наприклад, храм Сайходзі в Кіото: в його саду, внесеному до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ось уже 12 століть ростуть 120 видів мохів. Тому він також відомий як Кокедера, або Моховий храм. А якщо в Японію їхати не плануєте, зайдіть в звичайний ліс і придивіться до дивних, витончених і красивих природних творінь – мохів і лишайників, які мирно співіснують поруч з деревами.

Залишати лишайники і мохи в своєму саду чи ні, вирішувати вам. А ось що точно варто зробити, якщо вони з’явилися на деревах, – знайти справжню причину поганого самопочуття рослини, а не витрачати сили на знищення індикатора.

Читайте також: Як правильно обрізати яблуню восени: п’ять основних правил