Млинці: історія та традиції
Традиції приготування і вживання млинців – яскраве свідчення того, наскільки вони улюблені і бажані на наших столах. Сьогодні існує стільки варіацій приготування млинців, що їх не злічити. Проте, щоб здивувати своїх рідних та гостей, пропонуємо скористатися рецептами Эвгена Клопотенка та приготувати млинці з оригінальними та сучасними начинками.
Історія млинців
Батьківщиною млинців вважють Росію, проте іноді нею називають і Єгипет. Але кислі египетські дріжджові коржі, відомі вже з V століття до н.е., навряд чи можна назвати справжніми млинцями.
Ласувати млинцями на Русі стали ще з IX століття. У деяких істориків інша версія, вони називають конкретну дату (1005 рік) першої згадки про млинці. Є цікава легенда, пов’язана з походженням цієї страви. Вона розповідає про господиню, яка за домашніми клопотами забула в російській печі вівсяний кисіль. Страва, що залишилася без нагляду, присмажилася і підрум’янилася. Домочадці скуштували її і вирішили, що це дуже смачно. З тих пір на Русі стали випікати млинці.
Ця страва на початку своєї появи виконувала певну роль. Вона використовувалася для поминальних столів. Млинці випікали в великих кількостях, роздаючи їх бідним, малозабезпеченим людям для поминання покійних. Через деякий час млинці стали головною ставою Масляної, тижня, коли русичі прощалися з зимою і зустрічали весну. Млинці дозволялося їсти тільки руками, згортати їх можна було як завгодно – рулетиком або четвертинкою.
Відомо дві версії, пов’язані з Масляною та млинцями. Деякі історики вважають – млинці виступають тут в якості поминальної страви, адже це свято прощання із зимою. Версія інших більш оптимістична, вона говорить, що млинець, випечений вмілою господинею, за формою нагадує сонце і служить для прославлення головного слов’янського бога Ярила. На Масляну потрібно було з’їсти якомога більше млинців, оскільки існувало повір’я, що це робить людину здоровою і благополучною.
Начинки
На Масляну млинці їли вдома, під час святкових гулянь купували в трактирах, у рознощиків, торговок. Їх подавали зі сметаною, медом, варенням, ікрою, грибами. Млинці можна було їсти з гарячою стравою, кашами (гречаною, манною, пшоняною), з чаєм. Особливою популярністю користувалися припечені млинці.
Для таких млинців потрібна начинка – гриби, сир, зелень, овочі, яйця, інші відповідні продукти. Млинець підсмажують з одного боку, викладають начинку, зверху заливають її тістом. Потім перевертають виріб, обсмажують його. Найпопулярнішим на Русі вважався сирний млинець.
Млинці в різних країнах світу
Млинці люблять у багатьох країнах, використовуючи для їх випікання різноманітні рецепти.
В Англії в тісто для млинців обов’язково додають солодове борошно, ель. Солодкий смак таких виробів нагадує бісквіт.
Маленькі, товстенькі млинці, які роблять американці, нагадують оладки. Тут їх їдять з кленовим сиропом, або з різними начинками – овочами, ягодами, родзинками, сиром.
У Німеччині млинці тонкі, майже прозорі, до них подають лимон і цукор.
Французи теж люблять прозорі млинці, готові вироби вони заливають коньяком, посипають цукровою пудрою.
В Іспанії для млинців використовують кукурудзяну муку, начиняють їх фаршем.