Київ на рингу, американський Прометей і мамин щоденник – 5 книг про тріумф і трагедію

Усі книжки у цій добірці – про те, як вижити і перемогти. Причому не лише на війні, але й у мирному побуті, де так само доводиться тримати оборону. І відродження культурного життя також може стати важливою складовою на шляху до нашої перемоги.

Кай Берд, Мартін Шервін. Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея. – К.: BookChef, 2023

Ця книжка, безперечно, – про тріумф ідеї, хоч мова у ній про історію, в якій тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом. Отже, 16 липня 1945 року в пустелі Нью-Мехіко таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, герой цієї книжки, Дж. Роберт Оппенгеймер, керівник Мангеттенського проекту, відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання. Нашого героя підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли запійною п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. І так само, як створення атомної бомби знищило Оппенгеймера як науковця і публічну персону, ще жахливіша бомба знищила його тіло й розум. І цю бомбу він утримував у собі до останньої хвилини, намагаючись не допустити тепер уже індивідуальної катастрофи. Лише 1963 року президент Кеннеді реабілітує його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу. Загалом ця книжка – це результат 30-ти років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатом аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Тобто перед нами скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ століття.

Сергій Руденко. Бій за Київ. – Х.: Фабула, 2023

Ця книга есеїв побудована як одна велика і вирішальна битва – не лише за Київ, а загалом за Україну. Тож, з одного боку, це, безперечно, журналістське дослідження про події російсько-української війни, а саме – оборону Києва, про що свідчать самі лише назви розділів цієї книжки: «Раунд перший. Удар по країні. Удар по столиці», «Раунд другий. Бій за Гостомельський аеропорт», «Раунд третій. Тероборона режиссера», «Раунд четвертий. Російські диверсанти в Києві», «Раунд п’ятий. Оборона аеропорту «Київ», «Раунд шостий. Під дулом автомата. Блиставиця», «Раунд сьомий. Терор на вулицях Києва». З іншого боку, ця книжка – не лише реалістичні сцени нашого сьогодення, але й яскраве аналітичне полотно подій, в якому історична ретроспекція межує з політичними прогнозами і професійними коментарями. І шлях до перемоги при цьому складається з історій не лише видатних політиків, але й не менш визначних захисників свободи зокрема у Києві. «Зараз Україна – єдина країна у світі, яку двічі за останні вісімдесят років руйнували та знищували фашисти, – нагадує автор. – Спершу – німецькі, тепер – російські. І все це відбувається в режимі онлайн – під прицілом фото- та відеокамер. Світ споглядає за тим, як за телесеріалом. Для нас це – життя, у якому гинуть найближчі, у якому постійні обстріли, повітряні тривоги, місяці розлуки з дітьми, тотальна невизначеність та майбутнє, що залежить не від твого розуму, вдачі, знань, а від навіженого діда в Кремлі». Таким чином, головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни. Вражають, наприклад, «Десять днів із життя журналістки Лєни Чиченіної в окупованій Бучі», «Революція, війна й весілля Дмитра Лінька («Лінукса») та «Дві війни та один ворог Астамура Гумби («Абхаза»). Загалом же всі оповіді у збірці складаються в єдину поліфонію боротьби за наше майбутнє, в якій важлива доля кожного з його захисників.

Ольга Ваккаус. Авантюра: жіночий детектив із львівською душею. – Л.: Навчальна книга – Богдан, 2023

Тож чого насправді найбільше у житті, тим паче під час війни – тріумфу чи трагедії? Здається, відповідь ми зможемо знайти у написаній у режимі реального часу хроніці війни, цьому незвичайному містичному жіночому детективі із львівською душею. Хай там як, але не варто забувати, що попри холодний, фантасмагоричний лютий завдовжки в рік, який проживають українці від часу повномасштабного нападу російських агресорів, насправді, кривава війна триває з 2014 року, відколи анексовано Крим. Кордон проліг не лише по випаленому сонцем та висушеному пронизливими вітрами Перекопському перешийку – через розбіжності в політичних поглядах вбито клин ненависті між близькими людьми, відбуваються битви на полі бою, в інформаційному просторі й на тонкому (енергетичному) рівні. За сюжетом, головна героїня роману Дарина-Даліла — майбутня хранителька Реліктової долини, кримського «місця сили». Сеї (Провідники з паралельного світу) готують її до виконання цієї місії, проте на перешкоді світлим силам постає Вселенське Зло. Приїхавши до Львова на Різдвяні свята, 24 лютого 2022 р. Дарина несподівано опиняється в тиловому місті воюючої України. Життя дівчини кардинально змінюється: безперервний потік шокуючих подій, переживання на межі відчаю та надії спричиняють її духовну трансформацію. Чи подужає Дарина ворогів і яку роль в її житті відіграє Самсон?

 

 

 

Дженна Еванс Велч. Кохання та джелато. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2023

Чого саме більше у цьому романі – тріумфу (кохання) чи трагедії (життя) – вирішувати читачеві, варто лише зауважити, що книжка здобула захоплені відгуки від прихильників жанру по всьому світу, а 2022 року вийшла її однойменна екранізація. За сюжетом, шістнадцятирічна Ліна виконує останнє бажання своєї мами — їде до Італії. Але її думки займають зовсім не краєвиди Флоренції, серед яких їй пощастить провести літні канікули. Спустошена після втрати, дівчина змушена поринути в невідомість далекої, але такої чарівної країни. Чимало цікавого чекає на неї в Італії, але найважливіше — розгадати, чому мама відправила її до батька, якого приховувала від неї довгі шістнадцять років. На допомогу Ліні приходить давній мамин щоденник, а ще — кохання та джелато. Розпочинається ж усе з повернення мами й дочки з лікарні, де вони дізналися про найстрашнішу новину життя. «Сьогодні той день, коли все стає інакше, – думала я. — Усе відсьогодні поділилося на до і після». Мама прокашлялась, я глянула на неї. | вона раптом. виструнчилася, ніби зараз скаже дещо важливе. – Ліно, я тобі колись розповідала, як на спір плавала у фонтані? Я розвернулася до неї. – Що-що?- Пам’ятаєш, я казала, що рік навчалась у Флоренції? Ми з одногрупниками пішли фотографуватися, стояла така спека. я думала розтану. У мене був друг – Говард, І він сказав, що я ні за що не зможу стрибнути у фонтан. Я налякала групу туристів з Німеччини. Вони позували для фото, і коли я раптом вистрибнула з води, одна жінка не втрималась і ледь не гепнулася до мене у фонтан. Вони так показилися, що Говард заволав, начебто я тону, і стрибнув мене рятувати. Я не зводила з неї очей, вона повернулася до мене і кволо усміхнулася».

Дженні Хан. Літо без тебе – не літо. – Х.: Ранок, 2023

У цьому романі так само прагнуть перемоги почуттів після трагедії, яка сталася. За сюжетом, після смерті Сюзанни життя родини Беллі та Фішерів змінюється. Кожен відчуває спустошення та журбу. Половина літа проходить без звичного будиночка на пляжі, тривалих посиденьок біля басейну та веселих сімейних вечерь. Здавалось, що Беллі більше ніколи не поїде у Казінс, але раптове зникнення Конрада змінює плани дівчини. Джеремайя просить допомоги в Беллі, щоб знайти свавільного брата. Невже це літо ще можна врятувати? Принаймні спробувати героїня цієї історії намагається, хоч на початку здається, що всі довкола їй лише заважають, запрошуючи на чергову вечірку. « – Я ж сказала тобі, шо прийду. – Вона поморщилась. – Знаю, але – голос Тейлор обірнакся. – Не зважай. Знаю: Тейлор очікувала, що все буде як раніше. Але все яже ніколи не буде таким, як раніше. Я вже ніколи не буду такою. як раніше. Раніше я вірила. Раніше я думала, що якби я сильно захотіла, то все будо 6 так, як забажала. Це доля, як казала Сюзанна. Я загадувала Конрада на кожен свій день народження, кожну зірку, що падала, кожну вію, що злітала на щоку, кожну монетку у фонтані. Все, все було присвячено тому, кого я кохала. Думала, що так буде завжди. Тейлор хотіла, щоб я забула Конрада, просто стерла його зі своєї пам’яті. Вона продовжувала говорити щось на кшталт: Кожен повинен пережити перше кохання, ще мов обряд. посвяти. Але Конрад був не просто моїм першим коханням. Він не був якимось обрядом посвяти. Для мене він значив набагато більше».

 

 

Автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для Вона